Ці котики вийшли такі сумні, замріяні, ніби жили собі довго-довго, дітей в світ випустили, сад виростили, дім у них гарний. Сидять собі двоє на ганочку, діток виглядають, за минулим сумують, в майбутнє заглядають. І так їм радісно, сумно і все одночасно, недарма коти - створіння дивні.
А цей котик в мене якось довго шився і не знаю що про нього писати, кажуть подібний на професора.
А це Кітті Іванка в мене випросила
Цих двох я назвала маестро і муза. Він без неї не може творити, а вона без нього жити. Така от у них гармонія.
Немає коментарів:
Дописати коментар